Інтернет-простір сколихнула жахлива трагедія. 12-річний Назар загинув, отримавши удар струмом під час зачеперства на міській електричці. За 5 днів до своєї смерті хлопчик зняв відео, де кликав інших дітей доєднатись до свого небезпечного хобі — зачеперства. А згодом ЗМІ і канали облетіло жахливе відео за участі дитини.
Зачепінг — екстремальний спосіб розваги, коли підлітки намагаються заскочити на рухомий транспорт, наприклад, поїзд чи автомобіль, їхати на ньому зовні, ризикуючи втратити рівновагу. Часто таке заняття закінчується травмами і смертю дитини.
Руфінг — проникнення на висотні споруди, як-от дахи, вишки, опори ЛЕП тощо задля отримання адреналіну та споглядання видів.
Руфінг, зачепінг, дігери, паркур, розваги в закинутих будівлях — це не просто мода. Це — крик про допомогу, про пошук меж і себе. Чому діти цим займаються, і що можуть зробити батьки?
Про це ми поговорили з психологинею Євгенією Гайдай під час прямого ефіру в моєму Instagram.
Основні небезпеки зачепінгу:
• Травми або смерть. Втрата рівноваги може призвести до серйозних травм або навіть загибелі. Навіть не торкаючись дротів, можна отримати удар струмом.
• Кримінальна відповідальність. У деяких країнах за такі дії можна понести юридичну відповідальність.
• Психологічні наслідки. Після травми дитина може мати психологічні проблеми: відчуття страху, травматичний стрес.
12-річний Назар загинув внаслідок зачеперства. Фото “Інформатор”
Що ж приваблює дітей у небезпечних хобі?
Підлітковий вік — період, коли діти шукають нові емоції, хочуть випробувати себе та свою сміливість. Багато хто шукає гострих відчуттів і не завжди усвідомлює, якими небезпечними можуть бути деякі захоплення.
Підлітки часто надають перевагу ризику над безпекою. І на це є кілька причин:
- Хочуть бути “крутими” в компанії.
- Шукають сенс життя або перевіряють себе.
- Відчувають самотність, брак уваги.
- Нудьгують, не мають здорових альтернатив.
- Бажають самоствердитися. Підлітки хочуть вразити оточення або відчути себе частиною певної групи.
Часто на такі небезпечні розваги дитину може штовхнути і булінг.
“Бажання доєднатись до компанії однолітків, відсутність друзів, намагання стати членом певної групи — саме тоді може починатися булінг: якщо ти хочеш бути одним серед нас, то маєш пройти певне випробування, щоб довести, що ти теж крутий, і тоді ти будеш, як ми, ми тебе приймемо», — застерігає психологиня.
Іншою причиною може бути нудьга чи розчарування. Відсутність цікавих занять може спричинити пошук ризикованих або заборонених речей.
«Мова більше про замороженість емоцій, про те, що життя – дуже емоційно знебарвлене, геть нецікаве. І коли я це роблю, то в мене – вау! – купа емоцій і почуттів”, — пояснює Євгенія.
Не останню роль грає і вплив середовища. Соціальні мережі, відео та фото з екстремальними захопленнями можуть спонукати до спроби повторити такі дії.
При цьому психологиня застерігає: заборона соцмереж і гаджетів навряд чи допоможе.
«Повірте, дитина прийде в школу і побачить все, що їй потрібно. Тому краще цікавитися тим, який контент вона споживає і обговорювати його разом.
Я буквально сьогодні, коли готувалася до нашої зустрічі, передивилася інтерв’ю одного відомого блогера-зачепера. І почала собі ставити питання, яке в мене від нього відчуття. Він дуже гарно виглядає. Красивий хлопець. Дуже круто розмовляє, в нього гарна українська мова і от він робить такі речі, і про це розповідає, як про щось дуже круте. І якщо навіть на мене він справляє враження такого класного хлопця, то що казати про хлопців 12-13-ти років? Але ж насправді він пропагує дуже небезпечні речі! Тож я закликаю батьків більше говорити про це і аналізувати!» — закликає Євгенія.
Підтримуйте відкритий діалог про соціальні мережі.
Сьогодні багато ризикованих ігор та відео поширюються в соцмережах, що може спонукати підлітка до спроби повторити побачене. Обговорюйте з дитиною, як соціальні мережі можуть маніпулювати її емоціями і впливати на вибір.
Пояснюйте, як працює реклама. Розкажіть, чому деякі відео створюються для того, щоб захопити увагу і змусити відчувати емоції.
Психологиня наполягає: цікавтесь інтересами дитини, розпитуйте та підтримуйте її.
У підвищеній зоні ризику – нейровідмінні діти, зокрема, з РДУГ. Євгенія переконує: не варто боятися спеціалістів – нейропсихологів, психіатрів – а звертатися до них, щойно вас щось насторожить.
Наслідки зачеперства: нові жертви з’являються постійно. Фото zora-irpin.info
Як зрозуміти, що дитина захопилась чимось небезпечним?
Зверніть увагу на такі сигнали:
- Дитина таємнича, ховає телефон.
- Часто запізнюється, не пояснюючи чітко причини.
- У неї з’являються дивні фото або відео.
- Вона змінилася: стала більш збудженою або, навпаки, пригніченою.
«Мама, я заліз на потяг»: як реагувати?
Коли дитина розповідає про щось небезпечне, перша реакція батьків — шок. Але саме в цей момент важливо не налякати і не втратити довіру. Памʼятайте: підлітки діляться лише з тими, хто їх не засуджує. Запровадьте у сім’ї правило: можна говорити про все, навіть про страшне або соромне.
«Довіра — це коли дитина ділиться чимось важливим, а ви не сварите її, а слухаєте», — пояснює Євгенія Гайдай. Якщо вона щось наробила, але зізнається сама — це вже свідчить про міцний зв’язок.
Що важливо:
• Не карати за щирість. Якщо дитина зізналася у провині, головне — не зірватися, не сварити одразу .Замість «Ти що, зовсім з глузду з’їхав?!» скажіть: «Мені страшно це чути, але дякую, що поділився».
• Залишатися спокійним. Дайте їй знати: ви раді, що вона довірилася, і готові розібратися разом.
• Ставити питання, а не діагнози. Замість «Ти що, зовсім?!» краще: «Що трапилось?», «Чому ти так вирішила?», «Як думаєш, що з цього могло б вийти?».
Будьте поруч. Підлітку важливо відчувати, що його люблять, навіть коли він помиляється. «Як ти думаєш, що могло б трапитися?» — це краще, ніж «Ти вб’єш себе!».
Підтримуйте критичне мислення. Запитуйте: «Навіщо вони це знімають? Кому це вигідно?» — це допоможе дитині задуматися.
Пояснюйте небезпеку. Не варто просто забороняти — важливо говорити з дитиною і пояснювати, чому це заняття може бути небезпечним для її життя та здоров’я. Поясніть, що зачепінг або подібні захоплення можуть призвести до фатальних наслідків. Використовуйте реальні приклади, щоб підліток зрозумів, що наслідування таких вчинків може призвести до серйозних травм або навіть смерті.
Чи показувати страшні відео наслідків небезпечних хобі, які ширяться мережею? За думкою Євгенії, усе залежить від віку й особливостей дитини. Комусь це може зашкодити, а з кимось можна обговорити і навіть показати.
Батьки часто відчувають злість, страх або розчарування. Але в таких ситуаціях важливо тримати себе в руках. Визнайте свої емоції, але не зривайте їх на дитині. Можна сказати: «Я злюсь, бо хвилююся за тебе. Давай розберемось разом». Зберігайте контакт. Навіть якщо щось не подобається — говоріть, вислухайте, будьте поруч.
Чи перевіряти гаджети та речі дитини? За словами психологині, це можна робити у випадку, коли батьки усвідомлюють: дитина потрапила у біду.
Шукайте альтернативи!
- Запропонуйте разом спробувати щось активне: скелелазіння, каяки, походи.
- Спробуйте творчі заняття. Ліпка, малювання, музика — розвивають творчі здібності і допомагають зняти стрес.
- Долучіть дитину до волонтерства. Дайте можливість підлітку відчути себе корисним, допомагаючи іншим. Це може стати не менш цікавим заняттям, ніж ризиковані вчинки.
- Залучайте до розмов про ризики.Замість того, щоб просто забороняти певні дії, залучайте дитину до обговорення можливих наслідків.
- Запитуйте: “Як ти думаєш, що може статися, якщо ти спробуєш це зробити?”, “Якби ти опинився в такій ситуації, як би ти вчинив?”. Це допоможе підлітку розвивати критичне мислення і аналізувати ситуацію.
- Заохочуйте знайомства з підлітками, які мають здорові інтереси.
Якщо ваша дитина вже займається небезпечними хобі
- Не карайте — поговоріть.
- Зверніться до психолога. Це не соромно — це відповідально.
- Підтримуйте. Дайте зрозуміти: «Я тебе люблю. Я з тобою. Ми з цим впораємося.»
Пам’ятайте
Підліткові захоплення — це спроба знайти себе. Ваша задача — бути поруч під час цих пошуків. І дати дитині відчуття: «Я — твій тил. Ти не один!».
Небезпечні хобі, такі як зачепінг, можуть мати серйозні наслідки для життя і здоров’я підлітка. Важливо не тільки забороняти, але й допомагати дитині розвивати критичне мислення, обирати безпечні альтернативи та зберігати відкритий діалог. Завжди пам’ятайте: на підтримку і довіру потрібно більше часу, ніж на заборони.
«Цікавтеся інтересами ваших дітей і пам’ятайте, ви маєте бути обізнаними в цій темі. Не соромтеся звертатися до спеціалістів і памʼяйте – це не про погану дитину. Це про дитину, яка шукає», — підсумовує Євгенія.
Залишити відповідь